Я прибув до Анталії з одним простим планом:
Побачити море.
Ну… технічно, у мене ще й була човен.
І коли я сидів на ньому, спостерігаючи, як Анталія повільно віддаляється за моєю спиною, я вирішив, що це саме той день, який мені був потрібен.
Без поспіху.
Без постійної перевірки карти кожні п'ять хвилин.
Без думок про те, яку пляжну ділянку відвідати наступною.
Лише турквоазна вода, сонячне світло, зручний човен та періодичні дуже серйозні розмови сам із собою про те, чи настав час для ще одного купання.
Спойлер: час для ще одного купання настав завжди.
Найкраще було відкривати маленькі шматочки середземноморського узбережжя з води. Деякі місця виглядають інакше, коли дивишся на них з човна.
Тож якщо ви вже в Анталії, включіть це до свого списку.
Візьміть купальник.
Візьміть рушник.
Візьміть сонцезахисний крем.
А можливо, візьміть ще й невеликий апетит до обіду.
Залиште решту професіоналам.
Бо завтра у мене інший план.
Я збираюся дослідити саму Анталію.
І знаючи себе, я, мабуть, загублюся десь по дорозі.
— Ніобе