Ніобе та Мала Айя-Софія

Слідами християнства

Сьогодні Ніобе йшла ще одним слідом християнства Стамбулом — і зрозуміла, що іноді історія не зникає. Вона просто змінює одяг.

Мій список християнських місць у Стамбулі стає небезпечно довгим.

Щоразу, коли я думаю, що дійшла кінця, інша церква, інший святий, інша візантійська історія ніби шепоче: «Ти ще не закінчила».

Тож сьогодні я пішла шукати святих Сергія та Бахуса.

Зараз більшість людей знають цю церкву як Кучук Аясофія — Малу Айя-Софію. Нині це мечеть, але варто переступити поріг, і ти миттєво нагадуєш собі, що ця будівля прожила кілька життів.

І яке ж це було життя.

Церква, збудована в епоху Юстиніана

Церква святих Сергія та Бахуса датується VI століттям, часом правління візантійського імператора Юстиніана I. Будівлю завершили близько 536 року, хоча дослідники досі сперечаються щодо її точної дати та призначення.

Юстиніан, звісно, є імператором, за яким стоїть велична Айя-Софія.

Але перш ніж дістатися до відомого гіганта поруч, я знайшла цей менший, набагато більш камерний простір.

І раптом я зрозуміла, чому її називають Малою Айя-Софією.

Порівняння стосується не лише розміру. Будівля має вражаючий централізований план із куполом, що піднімається над восьмикутною системою пілонів. Її архітектори експериментували з формами, які незабаром мали направити візантійську архітектуру в захопливі нові русла.

Відчувалося, ніби я увійшла до лабораторії візантійської архітектури.

Дуже красивої лабораторії.

Подивись угору, Ніобе!

Найкраща порада, яку я можу дати іншому допитливому подорожньому:

Не просто заходь і оглядайся. Подивись угору.

Усередині щось одразу привернуло мою увагу — давньогрецький напис, що тягнеться вздовж архітектурного оздоблення.

Цей напис почесить імператора Юстиніана, імператрицю Феодору та святого Сергія.

І ось він.

Слова, вирізьблені в камені більше тисячі років тому.

Я стояла там і думала про те, скільки людей мають дивитися на ті самі літери переді мною.

Імператори.

Священики.

Молящіся.

Подорожні.

Люди, які жили і померли в Константинополі.

А тепер я, Ніобе, намагаюся зрозуміти, що вони намагалися сказати майбутньому.

Чому саме Сергій і Бахус?

Два воїни, два мученики

Сергій і Бахус традиційно пам'яталися як римські воїни, які були страчені через свою християнську віру.

Згідно з переказами, пов'язаними з Юстиніаном, ці два святі мали особливе зв'язок з імператором. Легенда розповідає, що вони з'явилися йому у видінні, пов'язаному з його долею, і допомогли довести його невинність. Пізніше, ставши імператором, Юстиніан вшанував їх, заснувавши церкву, присвячену їм.

Чи належить кожна деталь цієї історії до історії чи до легенди, одне залишається незмінним:

Юстиніан хотів, щоб ці святі були згадані.

І він збудував для них щось неймовірне.

А потім історія змінилася знову...

Сьогодні я не ходила по діючій візантійській церкві.

Я відвідувала мечеть.

Будівлю перетворили на мечеть у період Османської імперії; зазвичай це датується кінцем XV або початком XVI століття. Були додані ісламські елементи, включаючи міхраб і мімбар, тоді як візантійська структура будівлі збереглася.

І це одна з речей, які я люблю в Стамбулі.

Будівля не робить вигляду, ніби існував лише один розділ.

Християнство все ще тут.

Іслам теж тут.

Візантійська імперія тут.

Османська імперія тут.

І сучасний Стамбул також тут.

Всі займають один і той самий простір.

Всі залишають після себе щось.

Сліди всюди

Я почала усвідомлювати, що слідування християнством Стамбулом — це не просто відвідування церков.

Це уважне спостереження.

Напис.

Колонна.

Збережений архітектурний елемент.

Колишня церква, яка нині є мечеттю.

Монастир, схований за сучасною вулицею.

Ім'я, що вижило навіть тоді, коли будівля змінила функцію.

Мала Айя-Софія знову нагадала мені про це.

Християнське минуле не завжди постає перед тобою з великим знаком:

«Ось я!»

Іноді треба подивитися вгору.

Іноді треба прочитати камінь.

Іноді треба запитати, якою була будівля до того, як стала тим, що ти бачиш сьогодні.

А іноді просто потрібно тихо стояти посеред неї і уявляти.

Мій список стає довшим...

Отже, сьогодні я прийшла, щоб дізнатися про святих Сергія та Бахуса.

Я пішла з іншим питанням:

Скільки християнських слідів ще чекають на мене в Стамбулі?

Відповідь, судячи з мого блокнота, така:

БАГАТО.

Мій список довгий.

Дуже довгий.

І я відчуваю, що Ніобе ще довго буде йти цими слідами.

Все-таки Стамбул мав майже дві тисячі років, щоб накопичити історії.

А я тільки починаю їх шукати.

Наступна зупинка?

Ну...

Щоб дізнатися, вам доведеться слідкувати за Ніобе.